причиняти — 1 дієслово недоконаного виду зачиняти нещільно рідко причиняти 2 дієслово недоконаного виду бути причиною нещастя рідко причиняти 3 дієслово недоконаного виду додавати рідко … Орфографічний словник української мови
причиняти — чиням, няш, Ол. 1. Заподіювати, заподіяти, чинити, спричи[ни]ти. 2. Додавати, додати. Причинте мі пару грушок до того, што м купила … Словник лемківскої говірки
причинити — I див. причиняти I. II див. причиняти II. III див. причиняти III … Український тлумачний словник
присувати — а/ю, а/єш і присо/вувати, ую, уєш, недок., прису/нути, ну, неш, док. 1) перех. Сунучи, наближати що небудь до когось, чогось; підсувати. || також у сполуч. зі сл. до себе, собі. Сунучи, наближати що небудь до себе. || Частуючи когось, ставити… … Український тлумачний словник
притуляти — я/ю, я/єш і рідко приту/лювати, юю, юєш, недок., притули/ти, тулю/, ту/лиш, док., перех. 1) до кого – чого і без додатка.Щільно прикладати, притискати кого , що небудь до когось, чогось. || у сполуч. зі сл. до себе, до серця, до грудей і т. ін.… … Український тлумачний словник
причинятися — I я/ється, недок., причини/тися, чи/ниться, док. 1) Зачинятися, перев. нещільно, не повністю (про двері, вікно, кватирку і т. ін.). 2) тільки недок. Пас. до причиняти I. II я/юся, я/єшся, недок., причини/тися, чиню/ся, чи/нишся, док., розм. 1) … Український тлумачний словник
зачиняти — 1) = зачинити (двері, вікно тощо), закривати, закрити; прикривати, прикрити, причиняти, причинити, притуляти, притулити (перев. нещільно); прихиляти, прихилити (тихо, плавно); захлопувати, захлопнути (різко, швидко, зі стуком) 2) див. замикати … Словник синонімів української мови
